Робота з батьками
Консультація для батьків
Консультація для батьків "Як сказати не можна дитині"
Проведено групові батьківські збори
Консультація для батьків "Гра як засіб збереження психічного здоров'я малюка"
Консультація для батьків "Як допомогти дитині вивчити вірш"
Консультація для батьків "Навчаємось мінній безпеці"
https://youtu.be/b72eNo484S8?si=3rHlkEayNZNl8Jgy
https://youtu.be/tyGzXewVq3Q?si=JGUdl20KtetyxAdU
Поради батькам "Як привчити дитину до самостійності"
"Як привчити дитину до порядку ?"
Батьківські збори 21.09.2023
Обережно, кліщі
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ НА РІЧКАХ ТА ВОДОЙМАХ
Умови безпеки на воді
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є
вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно,
упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу. Знання та виконання
правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання
задоволення від відпочинку.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
- правильний
вибір та обладнання місць купання;
- навчання
дорослих і дітей плаванню;
- суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах.
Загальні правила поведінки на
воді
1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен відбуватися
бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби;
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості
вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, температурі
повітря – не нижчою за +24°С;
4. Під час купання не робіть зайвих рухів, не
тримайте свої м’язи в постійному напруженні, обирайте оптимальну швидкість
рухів, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у
великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань;
5. Після прийняття їжі купатися можна не
раніше, ніж через 1,5–2 години;
6. Заходити у воду необхідно повільно,
дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води;
7. У воді варто знаходитися не більше ніж 15
хвилин;
8. Після купання не рекомендується приймати
сонячні ванни, краще відпочити в тіні;
9. Не рекомендується купатися поодинці біля
крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів;
10. Перед тим, як стрибати у воду,
переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища;
11. Пірнати можна лише там, де є для цього
достатня глибина, прозора вода, рівне дно;
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.
На воді забороняється:
1. Купатися в місцях, які не визначені
місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей;
2. Запливати за попереджувальні знаки;
3. Стрибати у воду з човнів, катерів,
споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев,
високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі
небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні
матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших
місць, які не відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки,
банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для
купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які
йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з
обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених
місцевими органами виконавчої влади.
13. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях для купання дно ретельно перевіряється аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
Правила поведінки під час
катання на човнах
Човни, катера та інші плавзасоби, що належать
санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися
встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний
огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед
відплиттям їх потрібно перевірити на справність і оснастити рятувальними
засобами. Наказом по установі призначаються особи, відповідальні за збереження,
технічний стан і експлуатацію малих суден.
1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.
2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в
спеціально відведених для цього місцях.
3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати
на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.
4. Рухатись на човні необхідно завжди по правому боці річки, по руху
човна, намагаючись триматися не далі ніж 20 метрів від берега.
5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з
лівого боку.
6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, що проходять
справа від нього, а також моторним і вітрильним суднам.
7. Гребти веслами треба рівномірно, кермач повинен бути особливо
уважним, щоб не вдаритися об борт іншого човна.
8. Під час катання на малих плавзасобах забороняється:
- пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;
- розгойдувати човен, пірнати з нього;
- категорично забороняється переходити з одного човна в інший;
- навантажувати малі судна понад установлені норми;
- перетинати курс суден, що йдуть;
- підходити близько до суден, що рухаються;
- кататися поблизу пристаней і причалів;
- віддалятися на човні від берега більш ніж на 100 метрів;
- кататися на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних
камерах;
- кататися при несприятливих метеорологічних умовах;
- виходити на фарватер судноплавства.
Рятувальними засобами з катера або шлюпки можна надати своєчасну допомогу потопаючій людині. Район дії рятувального поста обмежується радіусом 400 метрів.
Порядок дій у випадку нещастя
1.Якщо човен перевернувся, головне – не розгубитися. Човен, що
перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до
прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.
2.Потрапивши під пліт, або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому
разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить
світло.
3.Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому,
хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.
4.Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; спасти
вплав одночасно кількох людей неможливо.
5.Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному
човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання
невідкладної допомоги постраждалим на воді.
6.Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть
досвідчених плавців, підводні плини, які паралізують волю людини, що пливе;
водорості, що сковують рух плавця.
7.У швидкій річці можна потрапити у сильну течію Вона підхоплює плавця
і починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити
сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на
спині, повільно наближаючись до берега.
8.У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе
вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю,
наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити,
необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами
утриматися, упираючись пальцями ніг до тих пір, поки не спаде хвиля, потім
зіскочити і вибігти за межу прибою.
9.Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у
воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню. Від
переохолодження або різкого переходу із зони теплої води у зону холодної
з’являються судоми, що зводять руки і ноги.
10. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання,
найкраще лягти на спину і плисти до берега.
11.Намагайтеся утриматися на поверхні води і кличте на допомогу.
Плавець, що заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків,
інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше.
12. Необхідно лягти на спину і постаратися м’якими, спокійними рухами
виплисти у бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги,
обережно звільнитися від рослин руками.
13.Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:
переохолодження у воді; перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без
розслаблення безперервного плавання одним стилем; купання незагартованого
плавця у воді з низькою температурою та інші.
14. В усіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання і
по можливості вийти із води.
15. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином: При відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак; при судомі ікроножного м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою піджати ногу в коліні поперед себе.
Надання невідкладної домедичної
допомоги постраждалим на воді
Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної
медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються
переохолодження та утоплення. У разі загального переохолодження необхідно
провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження.
1.Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити
декілька активних фізичних вправ.
2.Не слід давати алкоголь через те, що він підвищує потребу в кисні і
може спровокувати виникнення судом.
3.При виникненні локального переохолодження або відмороження
невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з
метою відновлення кровообігу в цих зонах.
4. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у
воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену
частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим
одягом.
5.При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання
уражених ділянок шкіри спиртом етиловим або горілкою, дотримуючись заходів
безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри
та інфікування.
6.При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. 7.
Рятувати потопаючих приходиться коли: потопаючий знаходиться на поверхні,
тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках,
перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб
надання допомоги.
7.Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега
предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівне коло, дошку, мотузку,
кінець Олександрова та ін.
8.До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив
рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають
ззаду, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а
долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і
повернути потопаючого до себе спиною.
9. У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні
розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокру одежу, витерти тіло,
дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та
зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
10. Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі
постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання –
необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік
головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок
ватки, та провести вищевказані заходи.
11. Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща
по черзі з обох боків.
12.Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його
відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу.
13. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху
повітря через ніс та рот.
14. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні признаки
зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла,
необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.
15. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них
можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня
частина тулуба і голова повисали, або "перегнути” постраждалого через своє
стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці
заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід
пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це
практично неможливо і потребує багато часу.
17. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до
проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться
незворотні зміни в організмі.
Діяти треба швидко за наступними кроками:
- Покладіть
постраждалого на спину, на тверду поверхню.
- Однією
рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у серветку або
носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інше.
- Рукою,
підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі (це
потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за
підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією
рукою, другою стисніть крила носа.
- Наберіть
повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне
вдування повітря в його легені. Одночасно «краєм ока» контролюйте підіймання
грудної клітки, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна
ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті,
або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом
«рот в рот», а «рот в ніс», затискуючи при цьому не ніс, а рот. Кількість
вдувань – 16-20 за хвилину.
- Для
зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї
кисті руки покладіть вздовж передньої – нижньої поверхні грудини, основу другої
долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні
поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою
80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця
є наявність пульсових поштовхів синхронно з натискуванням на грудину, на сонних
артеріях.
- Через
кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд
припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.
ЗНАННЯ І ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ
ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ Є ЗАПОРУКОЮ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я А ТАКОЖ ПРИЄМНОГО ВІДПОЧИНКУ!
"Укриття"
"Як привчити дитину до порядку"
"Мова ваших дітей"
"Значення казки у житті дитини"
Користь пальчикової гімнастики для дітей
Пальчикова гімнастика – це спеціальні ігри, спрямовані на розвиток інтелектуальних здібностей дітей. У процесі регулярних тренувань у малюків не тільки формуються основні навички, а й налагоджується більш тісний емоційний контакт зі своїми батьками.
Роль батьків у розвитку мовлення дітей.
Мовлення є основним засобом спілкування. Думаю, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: « Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.
Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.
Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.
Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.
Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.
Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.
1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.
2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.
4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.
5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.
10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.
Корисні посилання на сайти та завдання:
рубрика "Сучасне дошкілля під крилами захисту" wym-1660473551781
платформа розвитку дошкільнят «НУМО» wym-1660473672541
поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію
Практичний психолог рекомендує wym-1660473770262
поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях» wym-1660473859949
інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України» wym-1660473904436
хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання wym-1660474056705
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Не поспішайте задовольняти бажання дитини.
Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу.
Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.
Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими, не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте не підганяйте.
Не нав’язуйте дитині своєї волі, краще аргументовано доведіть, що так буде краще.
Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислитися над тим, що вона хоче робити або що робить.
Спонукайте дитину пізнавати довкілля.
Створіть навколо маляти безпечні умови його перебування та пізнання.
Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.
Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, продумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.
З найменшого віку привчайте шанувати й любити своїх батьків, бабусь й дідусів, братиків т сестричок; не допускайте їх самоствердження за рахунок інших.
Поважайте свою дитину не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та неумілості, фізичними покараннями.
Пам’ятайте: прикладом для дитини є її батьки.
Безпека дітей
Рекомендації для батьків
вихованців
1.
Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього
процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.
2.
Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я
дитини.
3.
Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть
проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають постійно
стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання,
тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність,
заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном,
апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо.
Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними
показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків
психотравми.
4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення
вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для
дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією
метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку
дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під
крилами захисту». Допомагати дитині, якщо
в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що
педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і
надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за
порадами та рекомендаціями.
5.
Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити
зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.
6. Сприяти
формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи рекомендовані
онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український інститут розвитку
освіти», ЮНІСЕФ.
Тиждень безпеки (26.09.2022 - 30.09.2022)
Консультація для батьків "Природа навколо нас" (26.09.2022)
Консультація для батьків «Правила дорожнього
руху» (27.09.2022)
https://www.youtube.com/watch?v=ZK42k8otbYY
Консультація для батьків «Особиста безпека
дітей. Побутовий травматизм» (28.09.2022)
https://www.youtube.com/watch?v=cE2jvBAQ9EI 22.09.2022; 29.09.2022
Консультація для батьків «Безпека дитини під
час воєнного стану» (29.09.2022)
Батьківські збори відбулися 23.09.2022 о 16.15
Консультація для батьків «Як підготувати малюка до дитячого садка»
Консультація для батьків «Як підготувати малюка до дитячого садка»
Про те, що до школи дитину треба готувати, знають усі. А от про те, що і до вступу в дошкільний навчальний заклад малюка треба теж готувати, багато хто з батьків не здогадується. В інших випадках це питання починає хвилювати батьків занадто пізно – коли вони безпосередньо вже з тикаються з труднощами звикання (адаптації) дитини до нових умов, або коли до першого відвідання дитячого садка залишається всього кілька днів. Між тим, якщо малюка не готувати заздалегідь до цієї важливої в його житті події, це може призвести до неприємних і навіть тяжких наслідків. Науковці доводять, що вступ малюка до дитячого садка в усіх випадках супроводжується для нього психологічними труднощами, адже він має пристосуватися до нових умов (адаптуватися), виробити нові для себе форми поведінки. Дитина вперше залишається без рідних, тому в неї настає стан страху, відбувається психічне перенапруження, що призводить до змін в роботі різних систем організму. В цей час більшість дітей перебуває у стані стресу. Як результат – вони слабнуть, у них знижується опірність до мікробної та вірусної флори, вони починають хворіти. Отже, ствердження частини мам: «Віддала дитину до дитячого садка і вона почала хворіти!» – є наслідком не поганого догляду з боку персоналу дошкільної установи, а в більшості випадків - наслідком відсутності належної підготовки самого малюка до вступу в дитячий садок. Так що ж то є – адаптація до дитячого садка- Чому одні діти звикають до нових умов швидко і легко, а інші – довго і важко?
- Як саме потрібно готувати дитину до вступу в дитячий садок?
- Що слід робити вдома, щоб малюк не хворів після перших днів відвідування дошкільного навчального закладу?
- Чому не можна залишати його на цілий день у перші дні відвідування групи?
- Чому частина дітей починає хворіти одразу ж після вступу в дитячий садок?
Відповіді на ці та інші запитання, гадаємо, зацікавлять багатьох батьків, які виховують маленьких дітей.
Фахівці розрізнюють три види адаптації у дитини:
1. Адаптація легкого ступеню (триває до 1 місяця)– прояв тимчасового негативного емоційного стану. В цей час дитина погано спить, у неї знижується апетит, вона неохоче вступає в контакт з дітьми. У малюка може з’явитися нежить. Протягом першого місяця після вступу дитини в дитячий садок усі ці прояви зникають.
2. Адаптація середнього ступеню (тривалість від 1 до 2 місяців) – нормалізація емоційного стану дитини триває більше місяця. Як правило, після вступу в дитячий садок дитина хворіє на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без ускладнень.
3.Адаптація важкого ступеню - характеризується дуже тривалим перебігом (до 6 місяців і більше). В цьому випадку дитина переносить повторні захворювання, що часто мають ускладнення. У неї можуть спостерігатися стійкі порушення поведінки (наприклад, спить тільки сидячи, ховається під ліжко, у шафу для одягу, намагається втекти, відмовляється від прогулянок тощо). Бувають випадки, коли такі діти відмовляються їсти в дитячому садку – іноді протягом 6-8 місяців! Цей вид адаптації негативно впливає на розвиток малюка і стан його здоров’я. Тому, щоб не допустити важкої адаптації, важливим завданням батьків є якісна підготовка власної дитини до в ступу в дитячий садок.
Зміцнювати здоров’я і привчати малюка до режиму дня необхідно з перших днів його життя. Ні в якому разі не можна перегрівати дитину! Візьміть собі за правило щоденні прогулянки з дитиною - двічі на день (після сніданку та полуденку) за умови будь-якої погоди. Виключення становлять проливний дощ, сильний і поривчастий вітер та занадто низька для дитини температура повітря (нижче –150С). Рухливі ігри, фізичні вправи, свіже повітря – все це сприятиме зміцненню здоров’я дитини, попередить простудні захворювання, знизить вірогідність їх виникнення під час адаптаційного періоду. Дуже важливо привчати малюка до різноманітного харчування (молочні, овочеві, м’ясні страви). Адже в дитячому садку, наприклад, обід складається з кількох страв. До того ж меню щодня змінюється. Радимо мамам заздалегідь ознайомитися з меню дитячого садка і готувати схожі страви вдома. Якщо дитину годували перетертими стравами, слід поступово підготувати її до вживання твердої їжі. Лише за цих умов ваш малюк легше реагуватиме на зміни в харчуванні, коли почне відвідувати дошкільний заклад. Необхідно навчити дитину їсти самостійно (з 1,5 року), пити з чашки, мити руки, користуватися горщиком, самостійно гратися іграшкою. Якщо малюк вдома зазвичай засинає за умови колисання і з соскою, до вступу в дитячий садок від цього його треба поступово відучити. Все, про що йшлося вище – надзвичайно важливо, однак не найголовніше у підготовці дитини до вступу в дошкільний заклад. Наукові дослідження останніх років доводять найсуттєвішу важливість ще одного фактора – розвитку в дитини потреби у спілкуванні з іншими дорослими та дітьми, а також цілеспрямоване формування у неї навичок спілкування. Деякі батьки часто обмежують коло спілкування власного малюка лише родичами. Такі мами і тата не звертають увагу дитини на інших людей або формують негативне ставлення до них: «Бачиш, оцей дядя зараз забере тебе!», «Не плач, а то зараз віддам тебе оцій тьоті!», тощо. Відсутність досвіду спілкування з іншими людьми, негативна оцінка часто призводять до небажання і невміння дитини встановлювати контакт з ними. Обмеження спілкування вузьким колом рідних негативно впливає на дитину при вступі в дошкільний навчальний заклад, зумовлює тривале й важке звикання до нього. Батьки мають допомогти дитині якомога швидше подолати страх перед незнайомими дорослими, сприяти розвитку навичок спілкування з іншими дітьми. Для цього слід звертати увагу малюка до дій та поведінки інших людей, спонукати до встановлення контактів з ними: «Покажи тьоті(дяді) іграшку», «Дай погратися дівчинці лялькою» та ін.. Обов’язково похваліть дитину після цього. Якщо син чи донька у перші хвилини контакту знічується і ще більше притискується до мами чи тата, не наполягайте. Треба дати малюкові можливість освоїтися, роздивитися незнайомця, а потім знову спробувати знайти причину для спілкування. Необхідно навчити дитину, як звернутися до іншого хлопчика чи дівчинки, як поділитися іграшкою, як пожаліти того, хто плаче. Корисно запрошувати до себе на гостину інших дітей з мамами (татами), адже правила людських взаємин засвоюються набагато складніше й триваліше, ніж побутові правила. Діти, що звикли до спілкування з широким колом дорослих і дітей, потім легко вступають у контакт з вихователем дитячого садка, період адаптації у них проходить легше. До дня першого відвідування дитиною дитячого садка батькам бажано зустрітися з вихователями групи, розповісти їм про всі звички, смаки і особливості поведінки малюка, про всі його уміння і досвід спілкування. Слід зауважити, що протягом місяця перед вступом в дошкільний заклад дитині забороняється робити будь-які щеплення, а в дошкільному закладі чергове профілактичне щеплення вперше дозволено робити лише після закінчення адаптаційного періоду (але не раніше, ніж через місяць після вступу дитини в дитячий садок). Після оформлення медичних документів, бесід з вихователями ви нарешті приводите свого малюка в групу. В перші дні перебування у незнайомих умовах навіть кілька годин для нього є досить значним психічним навантаженням. Тому протягом першого тижня доцільно залишати дитину в групі лише протягом 1-3 години. Після цього дитину ще кілька днів залишають в дитячому садку лише до обіду. Якщо малюк плаче вранці під час розлучення з батьками, не впадайте у відчай – коли ви підете, вихователь зуміє утішити і забавити його, а невдовзі все увійде в належний ритм. Цікаві заняття, іграшки, можливість гратися з іншими дітьми згодом зацікавлюють дитину і вона звикає до дитячого садка.
Шановні мами й тата! Готуйте дітей до вступу в дитячий садок правильно і заздалегідь – цим ви полегшите процес звикання своєї дитини до нових умов життя поза домівкою, збережете її здоров’я і свої нерви.
Консультація для батьків «Як полегшити перебування дитини у дитячому садку»
1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.
Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.
2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.
Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.
3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.
Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.
Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.
4. Навчіть маля гратися.
Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.
Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.
5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.
Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».
Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».
6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.
Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мам звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.
7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.
Коментарі
Дописати коментар