Робота з батьками

Поради психолога "Дитина б'ється і ображає інших дітей. Що робити батькам?"

Поради психолога "Чому дитина не слухається і що робити батькам?"

  Групові батьківські збори 

22.01.2026

Про ознайомлення дітей з малими формами українського фольклору – засобом розвитку українського мовлення.

Усна народна творчість є невичерпним джерелом вихо­вання і навчання підростаючого покоління. У ній відбива­ється життя народу, його історія, мова, мораль, народна мудрість. Серед величезного багатства усної народної творчості в роботі з дітьми раннього та дошкільного віку використовують колисанки, забавлянки, пестушки, потішки, небилиці, заклички, примовки, голосилки, мовчанки, лічилки, прислів'я, загадки, дражнилки, мирилки.

Уже на першому році життя дитині співають на­родні колисанки. Народні колискові пісні, як відмічає М. Г. Стельмахович, вчать любити рідну землю, батьків, працю, захищати правду, поважати старших.

Мова колискових пісень барвиста, соковита, при­ваблива, сюжети прості й зрозумілі, насичені яскравими образами рідних і близьких для дитини людей — матері, батька, братиків і сестричок. Вони належать до поезії пестування. Колисанки розвивають слух та чуття мови, відчуття мелодики української мови, створеної народом. Колискові пісні глибоко гуманні й зворушливі, бо йдуть від щирого материнського серця¹. Вони збагачують слов­ник дітей пестливою лексикою: голівонька, віченька, ру­ченьки, ніженька, дитятко, хлоп'ятко, малесенька, хати­нонька.

У колискових піснях присутні чарівні образи сну, дрі­моти.

У дошкільному закладі колискові пісні заучують на музичних заняттях, використовують у дидактичних іграх: «Покладемо Ганю спати», «Покличемо сонка Ганусі», «Катруся хоче спати», «Оксанчине ліжко». Діти разом з вихователькою, вкладаючи ляльку спати, співають укра­їнські народні колискові пісні. З дітьми старшої групи до­цільно організувати вечір українських колискових пісень «Колисковий віночок», у ході якого діти вкладають спати Ляльок, ведмедиків, зайчиків, інсценують зміст різних колисанок.

Потішки, пестушки, забавлянки супроводжують перші рухи дитини. Це елементарні словесно-рухові ігри дітей з пальчиками, ручками, ніжками, іграшками, різними предметами, їх мета — розвиток дрібних м'язів дитини, ознайомлення з трудовими процесами, побутом народу. Український фольклор зберіг забавлянки — ігри з пальцями на руках («Ладусі — ладусі», «Наш хлопчик», «Печу, печу хлібчик», «Тосі-тосі» та ін.), з різними частина­ми тіла («Іде коза рогатая», «Біжить зайчик дорогою», «Водичко, водичко»).

Народ створив забавлянки, які знайомлять дітей з трудовими процесами: «Сорока-ворона», «Гу-ту-ту, гу-ту-ту», «Два півники», «Столярки - молодці», «Куєм, куєм ніжки», «Гандзуню - мадзуню».

Є також забавлянки на розвиток уваги і зосередже­ності. Вони побудовані «ланцюжком» у розмовній, діалогічній, дотепній формі: «Прослужив я в пана рік», «Задумала бабусенька», «Війна грибів», «Ой, загадав комарик», «Скажу вам байку».

У забавлянках широко використовуються звуконаслідування: «Дир-дир-дир, диркач, загубив плескач...».

Близькі до забавлянок народні заклички, примовки. Заклички походять від слова закликати — звати, просити, запрошувати; примовки — примовляти, приговорювати. Вони спрямовані до явищ природи: сонця, дощу, вітру. Це короткі, переважно віршовані звертання до тварин, птахів, комах, наслідування пташиних голосів. Форми використання забавлянок, закличок, примовок, пісень різноманіти. Це залежить від віку, мовного розвитку дітей, рівня володіння українською мовою. Народні забавлянки використовуються в таких формах: розігрування їх змісту, інсценування та драматизація, заучування, прослуховування в записах.

Розігрування потішок проводять у групах раннього віку (переважно індивідуально чи з двома-трьома дітьми та в другій молодшій групі з підгрупками дітей. Розігрування потішок супроводжується наочністю й активною діяльністю дітей. Одну й ту саму потішку розігрують кілька-разів (три-чотири). В перший раз вихователька сама читає і показує іграшки чи дії на ляльці. Потім поступово залучає дітей до виконання окремих дій, повторення окре­мих слів. Коли потішка розігрується в останній раз, дитина повністю виконує всі дії, повторює слова, вирази або навіть увесь текст. Наводимо приклади розігрування потішок.

Наприклад, розігрування забавлянки «Кую-кую чобіток» На столі сидить лялька, взута в чобітки, лежить молоточок. За столом сидять троє четверо дітей і вихователька. Вихователька знімає чобіток з ляльки, дії супроводжує словами рідної мови: «Ой, какие красивые у куклы сапожки, но их нужно починить, вот и молоток лежит, Послушайте как об этом говорится в украинской народной песенке». Читає потішку, тримаючи в одній руці чобіток:

Кую-кую чобіток,

Подай, бабо, молоток,

[Бере сама молоток

й імітує підбивання чобітка.]

Не подаси молоток —

Не підкую чобіток.

При повторному читанні замість слова бабо вихова­телька називає ім'я дитини. При повторному розігруванні забавлянки (через день-два) діти можуть виконувати всі дії на слова і прохання дорослого: зняти з ляльки чобіток, узяти молоток і підбивати чобіток. Вихователька стимулює дітей (рідною мовою) до промовляння слів за­бавлянки.

Інсценування та драматизація творів усної народної творчості проводяться в старших групах дитячого садка за змістом знайомих дітям творів у години розваг у другу половину дня. Всі діти сидять на стільчиках півколом. Одну потішку драматизують чи інсценують три-чотири рази. Наприклад, забавлянка «Зайчику, зайчику».

— Зайчику, зайчику, Ледве я втік

Де ти бував? Через бабин тік,

— У млині, у млині. Та через колоду,

— Що ти чував? Та хвостиком у воду —

— Там були кравчики, Щубовсть.

Перебили пальчики,

Потішку драматизують двоє дітей: один запитує, а дру­гий (у шапочці зайчика і з хвостиком) відповідає. На ос­таннє слово шубовсть зайчик сідає на стільчик.

З дітьми старшого дошкільного віку влаштовують вечори розваг за мотивами творів українського народного фольклору. Наприклад, сценарій дозвілля «В гостях у май­стрів».

Оформлення майданчика імітує сільську вулицю. Вдовж неї — затинки майстрів (столярів, шевця, бондаря, коваля, гончара, вишивальниці, ткалі) і млинок мірошника. Біля них — знаряддя праці. У кожній хатинці — діти-майстри у відповідному вбранні.

Звучить весела музика. Ведуча вітає дітей і пропонує їм здогадатися, де вони знаходяться і хто живе на цій вулиці. Діти відгадують. Майстри, яких вони називають, виглядають у віконечка і запрошують до себе в гості. Потім майстри непомітно виходять і вливаються в гурт дітей, де знаходяться до свого виступу. Столярики, вийшовши з будиночка з молоточками і маленьким ослінчиком у руках, співають народну пісеньку «Столярики-молодці», імітуючи дії, про які йдеться.

На прохання ведучої і дітей столярики розповідають про своє ремесло і показують інструменти. Вони кажуть, що зробили для своїх друзів ослінчик, але поки що тільки один. А ведуча каже, щоб майстри не засмучувалися. Це навіть цікавіше, що ослінчик — один, тому що він допомо­же перевірити, хто з дітей найспритніший.

Гра «Хто найспритніший?». Діти стають у коло, в центрі якого ослін і двоє гравців. Діти беруться за руки і йдуть по колу, співаючи пісню «Столярики-молодці». А гравці у колі імітують столяриків. Закінчивши співати, діти при­мовляють: «Раз, два, три, біжи!» При цьому двоє дітей (яким на початку гри ведуча непомітно дала вказівки) піднімають руки, утворюючи ворітця. Двоє, що змагають­ся, повинні вибігти з кола й один — справа, другий — зліва оббігти його і сісти на ослін. Перемагає той, хто сяде першим. Гра повторюється кілька разів.

Ведуча і діти дякують столярикам і разом з ними йдуть у гості до гончарів. З їхнього будиночка долинають звуки глиняних свищиків. Діти з ведучою розглядають гончарний круг і вироби, що е на подвір'ї. Гончарі при­носять дітям свищики.

Після цього — інсценівка народної пісні «Чорнобривий корольок».

Далі разом із гончарами всі йдуть у гості до Шевчика. Він виходить з дерев'яним молотком і чобітками, роз­повідає про своє ремесло і показує знаряддя. Діти співають З пісню «Шевчик».

Шевчик імітує рухи, про які йдеться. На останні слова пісні взуває черевики і довільно танцює разом з кількома дітьми.

Шевчик: А чи були ви в Бондаря? Діти: Ні, ще не були. Шевчик: Тоді ходімо до нього.

Усі підходять до хатинки Бондаря, який сидить на подвір'ї та ладнає невеличку бочечку.

Шевчик (заглядаючи через паркан): А чи вдома Бондар?

Бондар: Вдома, заходьте. (Вітаються.)

Ведуча: Бондарю, знаєте, у нас дуже допитливі діти.

Бондар імітує рухи, про які йдеться. Потім закриває отвір у бочці чопочком і каже: «Тиць». Далі маленьким відерцем начебто наливає воду.

Ведуча: Не тече? Бондар і діти: Не тече.

(Бондар довільно танцює.)

Ведуча: Гарна в тебе бочечка, Бондарю. А от нам цікаво, чи зумієш ти і нашу бочечку полагодити?

Гра «Бочечка». Діти стають у коло, в центрі якого Бондар. Діти:

Котилася велика бочка

Із маленького горбочка.

Та об землю— трісь,

Та об землю — трах,

Розбилася так...

Відповідно до слів діти розширюють коло, присідають, плескають два рази в долоні, розбігаються в різні боки. Під веселу музику Бондар наздоганяє їх. Ті, до кого він до­торкнувся, мають розважати гурт, виконуючи завдання Бондаря (прокукурікати, проплигати зайчиком, оббігти навколо бочечки тощо).

Потім діти йдуть у гості до Мірошника. Він зустрічає їх разом зі своїм помічником — Чорним бараном (дитина у шапочці з крученими ріжками).— Діти співають пісню «Чорний баран».

Діти: А борошно добре?

Мірошник: Добре.

Діти: А що ти з нього робитимеш?

Мірошник: Та наліплю вареників.

Діти: А з чим?

Мірошник: Та з усякою всячиною.

Ведуча: А з чим же бувають вареники?

Діти відповідають, допомагають Мірошнику ліпити вареники (імітують рухи, тримаючи бутафорні вареники). Укладають їх у велику макітру, оздоблену у традиціях української кераміки, несуть начебто варити і повер­таються.

Гра «Вареники». Грають хлопчик і дівчинка. Під веселу музику вони повинні перенести дерев'яною ложкою по одному варенику з великої макітри у свій полумисок, що стоїть на певній відстані. Виграє той, хто перенесе більше вареників для своїх подруг і товаришів.

Вишивальниця і Ткаля запрошують дітей до себе в гості, показують рушники, скатертини, серветочки, роздають дівчаткам рушники. Дівчатка виконують «Таночок з рушниками» під музику народної пісні «Подоляночка» Ведуча: Які гарні рушники виготовили Ткаля і Вишивальниця, і так чудово з ними танцювали дівчатка:

Вишивальниця і Ткаля: А у нас є ще й сорочки. Дивіться, які. Ось ця — для Івасика, а ця — для Тарасика (Показують дві широкі сорочки.)

Ведуча: Гарні сорочки, та які ж вони великі. Де ж ми-знайдемо таких хлопчиків? (Підзиває до себе хлопчиків і одягає на них дві сорочки так, що в кожній опиняється по двоє дітей.)

Гра «Івасик та Тарасик». Під веселу музику обидві пари довільно танцюють. Виграє та пара, котра придумає кращий танок.

Ведуча говорить про славні умілі руки майстрів, які роблять для нас такі необхідні та красиві речі, даруючи нам радість. Діти, називаючи кожного майстра, запрошують їх у центр кола, вклоняються їм і разом танцюють.

З метою розваги у вільні години використовують небилиці — жартівливі, дотепні вірші, в яких передається начебто реальне життя, типу «Миша книш проточила».

Люблять діти й народні голосилки та мовчанки¹.

Голосилки — це змагання в тривалості тягнення певних звуків чи звуконаслідувань. Мовчанки — змагання в мовчанні після тривалих бурхливих ігор для заспокоєння та відпочинку.

Кожна дитина знає лічилки, без них не може бути дитячої гри. Мета лічилок — навчання лічбі, засвоєння математичної лексики. Лічилки можуть використовуватись і у вигляді перегукувань дітей. Це такі, як «Звідки ти?», «На чім стоїш?».

— Звідки ти?

— З Явора.

— Чия ж ти?

— Ковальова.

— Бувай здорова, Ковальова!

Народ склав і словесні дотепи, кепкування, дражнилки. Це специфічно дитячий фольклор. Наприклад, «Дотеп-пастка»:

Ведучий: Я піду в ліс..

Слїхач: І я.

Ведучий: Зрублю дуба.

Слухач: І я.

Ведучий: Зроблю корито.

Слухач: І я.

Ведучий: Свині будуть їсти.

Слухач: І я.

Дражнилки побудовано на римуванні останніх слів: «Іван-побиван», «Юлька-цибулька», «Михайло-попихайло». Це своєрідний вияв словесної творчості дітей. Завжди в нагоді в повсякденній роботі з дітьми стануть мирилки. Наприклад:

Мир — миром, пироги з сиром.

Вареники в маслі, ми подружечки красні,

Поцілуємося!

 Про дитячі страхи та як позбутися їх. 

Для дітей страх - це найсильніша емоція.

Напевно, немає в світі людини, якій би не було відоме відчуття страху. Відчуття, яке паралізує, заставляє наше серце битися дуже швидко.

Термін "страх" у психологічних словниках трактується, як емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної загрози.

Страх - це не страшно. Це нормально – боятися, щоб не потрапити в халепу. Так спрацьовує наш природній інстинкт. Страх допомагає нам вижити.

Всі страхи діляться на 2 групи: вікові і невротичні. 

Вікові страхи простежуються в емоційно чуттєвих дітей. 

Невротичні виникають в результаті психічних потрясінь і травм, конфліктів у сімʼї, жорстокості. 

Страхи в житті дитини були і будуть завжди. Це означає що вона дорослішає, намагається осмислити все, що відбувається з нею і навколо неї. Одні страхи зникають, а інші зʼявляються.

Перші прояви страху виникають у зовсім маленької дитини - це перше з чим зустрічаються новонароджені. В цьому віці діти реагують на голосний різкий звук, шум, швидкі рухи. Найбільш виражені страхи бувають між 15 – 18 місяцями життя, а потім поступово зникають.

З 7 місяців багато дітей проявляють занепокоєння коли немає поряд мами .

8 - 12 місяців бояться чужих людей, різкої зміни обстановки. 

У 3 роки типовими страхами вважається страх від уколів, замкнутого простору, темряви.

У 5 років - пік страху «казкових» персонажів. 

У 5 - 6 років - виникає і швидко росте страх смерті.

6 - 7 років - переважно все, що повʼязано зі школою, самотність, фізичне насильство, страх загубитися.

8 - 11 років фізичне насилля ,неспроможність проявити себе у навчанні/спорті; страх викриття небажаної поведінки, сварки з батьками або їх втрати.

11 - 13 років - страх поразки; незвичайні власні вчинки ; хвороби, власна зовнішність ; критика дорослих ,власна неспроможність. 

На консультації батьки 5-ти річних дітей часто питають, як реагувати на запитання про смерть. Якщо дитина не отримає відповіді на свої запитання (батьки часто ухиляються від таких розмов), то буде тривожитися ще більше. Немає розуміння - немає спокою.

Замовчувати — прямий шлях до дитячих фобій та неврозів. Біль, сум, смерть — невід‘ємна частина життя. І якщо ми не будемо про це говорити, це не означатиме, що їх немає і що дитина не зіштовхнеться з цим. Гуманніше підготувати дитину до того, що сумувати, відчувати душевний біль — нормально. Це говорить про її добре серце та вміння співпереживати. Без тих почуттів вона би не змогла відчути справжню радість. Не варто вважати, що такі розмови діти не сприймають. Навіть якщо щось їм буде здаватися не зовсім зрозумілим, на них подіє ваша спокійна інтонація, сам факт бесіди один на один. Вони відчують найголовніше - якщо мама чи тато спокійно про це говорять, значить, це не страшно, не погано, не соромно. 

Інша крайність - маніпулювати дітьми за допомогою страху:

«Не заснеш - забере бабай». 

«Не будеш слухатися - віддамо в інтернат».

«Погано вчитимешся - не будемо любити». 

Чим тільки не лякають батьки, щоб діти робили те, що вони хочуть. Не задумуючись, яку шкоду це несе всім. Такі «лякалки» від дорослих можуть закінчитись серйозними неврозами, з якими впоратися дуже важко.

Причини страхів дітей

Причини появи дитячих страхів

Дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сімʼї та здорового глузду батьків.

Причини, які можуть, стати основою для появи дитячий страхів:

Гіперопіка

Брак уваги батьків.

Конфлікти та агресія у сімʼї .

Фільми, компʼютерні ігри,відеоролики.

Наявність у дитини психологічних і психічних розладів.

Війна та дитячі страхи

Війна і конфлікти є серйозними джерелами страху для дітей. У період війни, діти часто стикаються зі страхом втрати близьких, пораненням або смертю, а також зі знищенням домівок та руйнуванням оточуючого середовища. Це може призвести до серйозних психологічних травм та страхів, які переймають дитину протягом тривалого часу.

Діти, що пережили війну, часто відчувають страх навіть після того, як конфлікт завершився. Вони можуть мати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який проявляється в нічних кошмарах, повторних спогадах про травматичні події та гострих реакціях на подібні подразники.

Батьки в областях, постраждалих від війни, мають важливу роль у допомозі дітям подолати їхні страхи. Вони можуть надавати емоційну підтримку, сприяти відновленню нормального життя та створювати безпечне оточення для дітей. Психологічна допомога також може бути важливою для дітей, що стикаються зі страхами, пов'язаними з війною та конфліктами.

Загальна свідомість про вплив війни на дітей та їхні страхи може сприяти розумінню та підтримці тих, хто потребує допомоги у подоланні травматичних досвідів. Широкий спектр підходів, що включає психологічну та емоційну підтримку, може допомогти дітям пережити війну та впоратися зі своїми страхами.

Як страхи впливають на дитячу психіку?

Наслідки дитячих страхів можуть бути самими різноманітними:

Тривожність, агресивність, капризність, проблеми зі спілкуванням з однолітками, комплекси, неврози, втрата апетиту, порушений сон, руховий неспокій і тому подібне.

Але, якщо батьки бачать, що дитячий страх не спричиняє особливої тривоги, можна спробувати побороти його власними силами.

Як допомогти дитині позбутися страху: поради для батьків

Як боротися з дитячими страхами

Реакція батьків на страх має бути спокійною;

Обговоріть з дитиною його страх (чим більше говорить, тим менше боїться);

Говоріть дитині, що вона у безпеці;

Постарайтеся відволікти дитину;

Застосовуйте дихальні вправи;

Арт-терапія : «розправляйтеся» зі страхами через малюнок, пластилін, аплікацію;

Казкотерапія;

Іграшки : програйте з дитиною момент зустрічі зі страхом.

Контролюйте, що ваша дитина дивиться по телевізору на компʼютеру. Скоротіть час перегляду. Не обговорюйте в її присутності кровопролитні новини, не допускайте сварок, більше часу проводьте з дитиною.

Навчаючись долати свій страх, дитина отримує дуже великий досвід, який буде слугувати їй все життя. Від дій батьків залежить, як дитина буде справлятися зі своїми проблемами у майбутньому. Допоможіть дитині аналізувати свої страхи, дивитись в обличчя проблемам, а не ховатися від них, шукати шлях, як можна впоратися з ситуацією.

Боятися - це нормально. Підтримуйте дитину, пояснюйте їй про явища, яких вона боїться і приділяйте якомога більше уваги - обіймайте, цілуйте, тримайте за руку. Діти долають свої страхи, якщо відчувають підтримку і розуміння з боку батьків.   

Коли необхідно звернутись до спеціаліста?

Якщо вирішити проблему не вдається , то варто відвести дитину на консультацію до дитячого психолога. В медичному центрі Веселка є спеціалізовані дитячі психологи, які допоможуть вашій дитині.

Страхи, дитячі фобії, неврози: у чому різниця?

Невроз, фобія і страх - це всі психологічні стани, що можуть виникати у дитини, але вони мають свої відмінності:

Страх:

Страх - це нормальна емоція, яка виникає в реакції на конкретну небезпеку або загрозу. Наприклад, страх перед незнайомими собаками, темрявою або висотою.

Ця емоція зазвичай є тимчасовою і може бути подолана за допомогою розуміння та підтримки.

Страх відповідає конкретній ситуації чи події, і його інтенсивність може змінюватися залежно від обставин.

Фобія:

Фобія - це патологічний страх або тривожність, яка перевищує нормальні межі існуючого страху.Вона характеризується ірраціональним страхом перед певним об'єктом, ситуацією або дією, яка не є реальною загрозою для дитини.

Фобії можуть суттєво обмежувати повсякденне життя дитини, впливаючи на її здатність функціонувати у соціальних та навчальних середовищах.

Невроз:

Невроз - це психічний розлад, який характеризується функціональним порушенням нервової системи, що виникає на тлі стресу чи психічної травми. Він може включати різні симптоми, такі як тривожність, депресія, панічні атаки, фобії тощо.

Невроз може бути результатом тривалого впливу стресових факторів та негативних досвідів у житті дитини.

Отже, основною відмінністю між страхом, фобією і неврозом у дитини є в тому, що страх є нормальною емоцією, фобія - патологічним страхом, а невроз - психічним розладом, який може включати різні симптоми, включаючи тривожність і фобії.

Страхи, фобії та неврози – не одне й те саме. Це ланцюжок: страхи, якими можна управляти, можуть перейти у фобії, якщо вчасно з ними не розібратися. У свою чергу, фобії, якщо з ними не працювати стануть причиною неврозів.

Памʼятайте: страхи є у всіх, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху - справа часу.

 Профілактика дитячих захворювань 

Застуда — хвороба, що вражає більшість дітей будь-якого віку. Захворювання зазвичай локалізується в верхніх дихальних шляхах та має вірусне походження. Хвороба діагностується як гостра респіраторна вірусна інфекція та викликає запалення слизових оболонок дихальних шляхів. Серед збудників зафіксовані понад 200 вірусів.

ГРВІ кожен раз викликає новий вірус, тому імунна відповідь не може бути сформована назавжди. Якщо до вірусної інфекції не приєднується бактеріальна, то дитина одужує за 4-5 днів. Але часто ослаблений вірусом дитячий імунітет не здатен опиратися шкідливим патогенам, тому бактеріальна інфекція вражає горло, вуха або легені.

На першій стадії ГРВІ допоможуть ліки від грипу та застуди. В разі приєднання бактеріальної інфекції лікар призначить антибіотики. Імунна система в ранньому віці тільки формується, тому саме діти є такими уразливими до вірусів. Профілактика застудних захворювань допоможе убезпечити малюків від хвороби. Поширення вірусів відбувається через тісний контакт, тому необхідно дотримуватися простих правил:

уникати тих, хто чхає та кашляє;

не торкатися брудними руками обличчя;

мити руки;

носити захисну маску;

часто провітрювати та проводити вологе прибирання.

Саме профілактика застуди у дітей дозволить зменшити ризики захворіти. Краще запобігти хворобі, ніж лікувати її. Тому навчання особистої гігієни повинно проводитися з раннього дитинства.

Причини та симптоми застудних захворювань у дітей

Застуду викликають віруси, зокрема грипу, аденовіруси, коронавіруси, ентеровіруси, риновіруси та інші. Вірус може швидко поширюватися при контакті від людини до людини, переважно повітряно-крапельним шляхом. Медична статистика фіксує середню частоту дитячих захворювань на застуду від 4 до 8 разів на рік. Пік захворюваності припадає на холодну пору року: осінь, зима.

Потрапивши в організм дитини, вірус починає інтенсивно розмножуватися та викликає характерні симптоми. Саме такі клінічні ознаки вказують на гостру респіраторну інфекцію:

підвищення температури тіла;

лихоманка;

кашель;

біль у горлі, наліт та почервоніння;

біль у м’язах та суглобах;

в’ялість та сонливість;

відсутність апетиту;

сильний головний біль.

Важливо своєчасно почати лікування цього захворювання, щоб уникнути приєднання інших інфекцій. Коли з'явилися перші симптоми застуди у дітей, до них можуть доєднатися пронос та блювота.

Профілактика застудних захворювань

Захистити дитину від вірусів неможливо, але профілактика здатна зменшити ризики інфікування. Важливо піклуватися про імунітет малюка. Як можна зміцнити захисну систему організму:

Налагодити правильне харчування. Здоровий та повноцінний раціон має містити продукти, багаті на вітаміни С, А, та ті, що містять мінерали селен, цинк та магній. Це яйця, зелень, молочні продукти, цитрусові, смородина, морква та шипшина. Корисними будуть каші, капуста, солодкий перець.

Щоби переохолодження не могло заподіяти шкоду дитині, треба звернутися до процедур загартовування. Починають виробляти стійкість до переохолоджень дуже поступово. Водою 25°C обливають стопи малюка. Саме тут знаходиться більшість рефлексогенних зон, пов’язаних із горлом та носом. Загартовування проводять, коли дитина здорова.

Приділяти увагу фізичній активності. Будь то прогулянка на свіжому повітрі, ранкова зарядка та активні ігри.

Приймання комплексу вітамінів наситить організм всіма необхідними речовинами.

Щеплення є важливою складовою профілактики.

Дотримання правил особистої гігієни повинно виховуватися з раннього віку. Якщо дитина вже захворіла, то треба максимально ізолювати її від інших малюків та піклуватися про неї.

Домашнє лікування застудних захворювань

Застуда, спричинена вірусом, не потребує специфічного лікування. Вірусне захворювання спричиняє інтоксикацію організму та минає протягом 5-10 днів. В цей період важливо правильно доглядати за дитиною:

забезпечити їй спокій та достатній сон;

давати багато пити: теплий чай, вітамінні морси, чисту воду;

провітрювати приміщення та проводити вологе прибирання раз на день;

зволожувати повітря в кімнаті.

Раціон повинен бути легким та збалансованим. До меню краще включити каші, супи-пюре, парові котлети, кисломолочні продукти.

Для полегшення симптомів можна використовувати жарознижувальні препарати, розчини для промивання носа. Горло полощуть содовим розчином.

Медикаментозне лікування

В період хвороби важливо слідкувати за станом дитини: вимірювати температуру тіла, звернути увагу на поведінку. Важливо не пропустити ускладнень. Якщо дитина багато спить, але в період не сну потрохи їсть чи грається, то це вважається нормою. За появи яких тривожних сигналів треба негайно звертатися до лікаря:

висока температура тримається протягом 3 діб;

підвищення температури до 39°C;

часте та сильне блювання чи діарея;

судоми;

сплутаність свідомості чи її втрата;

сильний біль будь-де;

значна лихоманка;

задишка чи посилення кашлю.

Якщо мова йде про дитину, молодшу за 2 місяці, то до педіатра слід звертатися негайно при перших, навіть незначних, симптомах застуди. У немовлят розвиток хвороби може бути дуже стрімким.

Які ліки проти застуди для дітей зазвичай рекомендують педіатри:

жарознижувальні засоби, доза яких підбирається індивідуально;

протизастудні препарати;

ліки, що знімають біль у горлі;

назальні краплі.

Рішення про приймання антибіотиків приймає тільки лікар. Антибіотики доречні в разі приєднання бактеріальної інфекції, на віруси вони не діють. Всі ліки від застуди та грипу у дітей може призначити тільки лікар.

Застуду потрібно лікувати, щоб уникнути можливих ускладнень. Використання протизастудних засобів, вітамінних комплексів, ліків, що полегшують симптоми, значно зменшить ризики важких ускладнень. А міцний імунітет захистить дитину від інфекцій.

 

Консультація для батьків

"Чи потрібні в раціоні малюка сіль та цукор?"

Сіль: друг чи ворог?

Поради нутриціолога щодо споживання солі.

ЮНІСЕФ

Світова статистика свідчить: понад 90% дорослих і 96% дітей у віці до 4 років вживають більше за рекомендовані норми солі. Якщо дитина споживає велику кількість солі в дитинстві, вона призвичаюється до солоної їжі, і ця звичка залишається на все життя. Багато солі зазвичай містять популярні серед школярів пакетовані снеки, чипси, солоні горішки та арахіс. Проте сіль — це не отрута. Ризики для здоров’я пов’язані саме з надлишковим вживанням. 

Натрій і сіль: в чому різниця?

Хімічна формула солі — NaCl, тобто хлорид натрію. Натрій важливий мінерал для нашого організму, його переваги незаперечні і повністю безсольова дієта іноді може нашкодити. А хлор потрібен для вироблення шлункового соку, адекватної кислотності шлунку, а значить — розщеплення і засвоєння їжі. Проте дефіцит натрію у сучасному світі зустрічається дуже рідко, а надлишок — надто часто. Його надмірна кількість призводить до підвищення кров’яного тиску та порушень роботи серцево-судинної системи. Діти, в раціоні яких є надлишок натрію, мають підвищений кров’яний тиск на 40% частіше, ніж ті, хто вживає рекомендовані норми. Крім того, є зв‘язок між високим кров’яним тиском в дитинстві і в дорослому віці, а підвищений тиск є основним фактором ризику серцево-судинних захворювань та інсульту. 

Крім того, надлишок натрію у дітей порушує роботу нирок і підшлункової залози, негативно впливає на нервову і ендокринну системи, підвищує ризик розвитку остеопорозу в дорослому віці. Особливо уважними з натрієм потрібно бути в раціоні дітей у яких були епізоди підвищеного тиску,  які мають діабет, метаболічні порушення, надлишкову вагу, хронічні захворювання нирок. 

Підвищене споживання солі має опосередкований вплив і на рівень ожиріння. Надмір солі викликає спрагу і підвищене споживання рідини. Для втамування спраги діти часто обирають солодкі напої. Наприклад, у Британії третина напоїв, які споживають діти 4-18 років — містять цукор. Згідно з недавнім дослідженням, 14% українських школярів п’ють солодкі газовані напої щодня. 

Рекомендовані норми натрію і солі в щоденному раціоні

Діти у віці 6-18 років з’їдають в середньому близько 3,3 грама натрію на день ще до того, як на столі з’являється сільничка. Це значно більше, ніж необхідно організму. Орієнтовні норми, визнані на сьогодні у світі: 

• 4-8 років - менше ніж 1,9 грама натрію/4,75 грама солі на день
• 9-13 років - 2,2 грама натрію/5,5 грама солі на день
• 14-18 років - 2,3 грама натрію/5,75 грама солі  на день

На жаль, зараз діти, зокрема в Україні, споживають значно більше солі, ніж рекомендовано навіть для дорослих. Дослідження, проведене у 2019 році показало, що українські дошкільнята вживають в середньому 6,4 грама солі на добу, молодші школярі — 7,4 грама, а підлітки — 9,2 грама.

Чому в раціоні сучасної людини так багато солі? 

Справа в тому, що 75% солі ми отримуємо з готовими, пакетованими продуктами. Велику кількість солі зазвичай містять напівфабрикати, десерти, випічка, хліб, соуси, консерви, сир, ковбаса, снеки, чипси. Також джерелом солі в раціоні є сіль, додана до страв під час приготування. Крім того, сіль природно присутня в продуктах харчування. Проте домашня сільничка і природна кількість солі, що є в цільних продуктах, не грає великої ролі у перевищенні норм солі. Для того, щоб зменшити кількість солі в раціоні, важливо контролювати кількість пакетованої їжі, що з’являється на вашому столі. 

Надлишок солі значно впливає на здоров’я, а коригування її кількості в бік зменшення може принести істотні переваги. Наприклад, кожна шоста дитина страждає від підвищеного кров’яного тиску, яке можна відрегулювати здоровим раціоном, в тому числі зниженням кількості солі в раціоні.

10 продуктів-рекордсменів за кількістю солі

1. Солоні перекуси в упаковках: попкорн, арахіс, прецлі, соломка, крекери, чипси
2. Піца, бургери 
3. Сосиски, ковбаси, в’ялене і копчене м’ясо та риба
4. Мариновані, солоні, квашені огірки, помідори, оливки та інші овочі, приготовані таким способом
5. Печиво, торти, тістечка, солодка випічка
6. Булочки, хліб, хлібці
7. Сири, крем-сири, плавлені сири
8. М'ясні та рибні заготовки: паштети, тушонка, оселедець, скумбрія
9. Консервація, в тому числі солодка
10. Запаковані продукти: готові сніданки, пластівці, соєвий соус, кисло-солодкий соус та інші соуси.

Важливі факти про сіль

• Природний вміст солі в продуктах рідко перевищує 0.2 г/100 грамів. Проте є винятки: морепродукти і їстівні водорості. В них міститься близько 2,5 грамів солі на 100 грамів продукту. 
• Дома рекомендовано використовувати йодовану сіль. Це допомагає уникнути дефіциту йоду в раціоні.  
• Солити їжу краще після приготування, а не підсолювати воду.
• Збалансувати надлишок натрію можна калієм. Цим мінералом багаті овочі, фрукти, зернові і бобові. 
• Рецептори дорослих і дітей працюють по-різному. Тому якщо вам здається, що страва прісна, це не означає, що вона прісна для вашої дитини. 
• Підлітки вживають більше калорій і продуктів багатих натрієм, ніж діти молодшого віку. 

Групові батьківські збори

17.09.2025

Групові батьківські збори

16.05.2025

"Безпека на водоймах"

"Корегуючі вправи для гіперактивних дітей"

Джерела: Анатомія Батьківства

"Як привчити дитину до порядку"

  

"Значення гри у житті дитини"

"Як сказата не можна дитині ?"

Поради психолога "Як вкласти дитину спати? Найефективніші методики"

Групові батьківські збори

24.01.2025

Поради психолога "Адаптація до дитячого садка"

Поради батькам "Дитячий садок - чи потрібен він дитині?"

Консультація для батьків "Чому дитина не слухається і що робити батькам?"

Консультація для батьків "Діти, підлітки та гаджети"

Групові батьківські збори

18.09.2024

Консультація для батьків

Консультація для батьків "Як сказати не можна дитині"

Консультація для батьків "Значення прогулянки в розвитку дітей"

Проведено групові батьківські збори

23.01.2024 р.

Консультація для батьків "Гра як засіб збереження психічного здоров'я малюка"

Консультація для батьків "Як допомогти дитині вивчити вірш"

Консультація для батьків "Правила поводження біля новорічної ялинки"

Консультація для батьків "Безпека вашої дитини взимку"

Консультація для батьків "Профілактика захворювання на гепатит А"

Консультація для батьків "Навчаємось мінній безпеці"

https://youtu.be/b72eNo484S8?si=3rHlkEayNZNl8Jgy

"Криза трьох років" 

Поради психолога

https://youtu.be/tyGzXewVq3Q?si=JGUdl20KtetyxAdU

Поради батькам "Як привчити дитину до самостійності"

https://youtu.be/gQd_8Wcavd0?si=4kGCXNUyRIqRJyr_

"Як привчити дитину до порядку ?"

Батьківські збори 21.09.2023

Мова ваших дітей

Значення казки у житті дитини

Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті

https://www.youtube.com/watch?v=VpJXr3UXCvo.

 Як говорити з дитиною, якщо батько чи мати захищає країну

HTTPS://MON.GOV.UA/UA/PSIHOLOGICHNA-TURBOTA-VID-SVITLANI-

ROJZ/YAKSHOBATKO-CHI-MATI-ZAHISHAYE-KRAYINU.

 Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною

https://www.youtube.com/watch?v=8ml9RPFun7s.

    Ресурси позитивного батьківства від ЮНІСЕФ «П’ять мов у спілкуванні з

дитиною» https://www.unicef.org/ukraine/documents/five-lovelanguages-in-

communication-with-child.

 Підтримка батьків та дітей під час війни

https://www.unicef.org/ukraine/parents-children-support-during-military-actions.

 Як швидко заснути, коли ви тривожні і вам важко розслабитися

https://phc.org.ua/news/yak-shvidko-zasnuti-koli-vi-trivozhni-i-vam-

vazhkorozslabitisya.

                         

                            Обережно, кліщі

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ НА РІЧКАХ ТА ВОДОЙМАХ

Умови безпеки на воді

        Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

- правильний вибір та обладнання місць купання;

- навчання дорослих і дітей плаванню;

- суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах.

Загальні правила поведінки на воді

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен відбуватися бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;

2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби;

3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, температурі повітря – не нижчою за +24°С;

 4. Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, обирайте оптимальну швидкість рухів, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань;

 5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години;

 6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води;

 7. У воді варто знаходитися не більше ніж 15 хвилин;

 8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні;

 9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів;

 10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища;

 11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно;

 12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.

На воді забороняється:

 1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей;

 2. Запливати за попереджувальні знаки;

 3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

 4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

 5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

 6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.

 7. Вживати спиртні напої під час купання.

 8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.

 9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

12. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади.

13. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях для купання дно ретельно перевіряється аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.

                        Правила поведінки під час катання на човнах

       Човни, катера та інші плавзасоби, що належать санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед відплиттям їх потрібно перевірити на справність і оснастити рятувальними засобами. Наказом по установі призначаються особи, відповідальні за збереження, технічний стан і експлуатацію малих суден.

1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.

2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях.

3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.

4. Рухатись на човні необхідно завжди по правому боці річки, по руху човна, намагаючись триматися не далі ніж 20 метрів від берега.

5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з лівого боку.

6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, що проходять справа від нього, а також моторним і вітрильним суднам.

7. Гребти веслами треба рівномірно, кермач повинен бути особливо уважним, щоб не вдаритися об борт іншого човна.

8. Під час катання на малих плавзасобах забороняється:

- пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;

- розгойдувати човен, пірнати з нього;

- категорично забороняється переходити з одного човна в інший;

- навантажувати малі судна понад установлені норми;

- перетинати курс суден, що йдуть;

- підходити близько до суден, що рухаються;

- кататися поблизу пристаней і причалів;

- віддалятися на човні від берега більш ніж на 100 метрів;

- кататися на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних камерах;

- кататися при несприятливих метеорологічних умовах;

- виходити на фарватер судноплавства.

Рятувальними засобами з катера або шлюпки можна надати своєчасну допомогу потопаючій людині. Район дії рятувального поста обмежується радіусом 400 метрів.

                                Порядок дій у випадку нещастя

1.Якщо човен перевернувся, головне – не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.

2.Потрапивши під пліт, або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло.

3.Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

4.Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; спасти вплав одночасно кількох людей неможливо.

5.Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

6.Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців, підводні плини, які паралізують волю людини, що пливе; водорості, що сковують рух плавця.

7.У швидкій річці можна потрапити у сильну течію Вона підхоплює плавця і починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега.

8.У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до тих пір, поки не спаде хвиля, потім зіскочити і вибігти за межу прибою.

9.Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню. Від переохолодження або різкого переходу із зони теплої води у зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги.

10. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину і плисти до берега.

11.Намагайтеся утриматися на поверхні води і кличте на допомогу. Плавець, що заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше.

12. Необхідно лягти на спину і постаратися м’якими, спокійними рухами виплисти у бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

13.Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути: переохолодження у воді; перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення безперервного плавання одним стилем; купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інші.

14. В усіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання і по можливості вийти із води.

15. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином: При відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак; при судомі ікроножного м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою піджати ногу в коліні поперед себе.

            Надання невідкладної домедичної допомоги постраждалим на воді

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження та утоплення. У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження.

1.Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ.

2.Не слід давати алкоголь через те, що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом.

3.При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах.

4. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом.

5.При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри спиртом етиловим або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

6.При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. 7. Рятувати потопаючих приходиться коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги.

7.Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівне коло, дошку, мотузку, кінець Олександрова та ін.

8.До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.                                                                                     

 9. У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокру одежу, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).                                                                                                

10. Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання – необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок ватки, та провести вищевказані заходи.                                                                               

11. Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків.

12.Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу.

13. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

14. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні признаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.

15. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова повисали, або "перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу.

17. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

    Діяти треба швидко за наступними кроками:

- Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.

- Однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у серветку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інше.

- Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі (це потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.

- Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно «краєм ока» контролюйте підіймання грудної клітки, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті, або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом «рот в рот», а «рот в ніс», затискуючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.

- Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньої – нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.

- Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

ЗНАННЯ І ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ Є ЗАПОРУКОЮ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я А ТАКОЖ ПРИЄМНОГО ВІДПОЧИНКУ!

"Укриття"

"Як привчити дитину до порядку"

"Мова ваших дітей"

"Значення казки у житті дитини"

Користь пальчикової гімнастики для дітей

Пальчикова гімнастика – це спеціальні ігри, спрямовані на розвиток інтелектуальних здібностей дітей. У процесі регулярних тренувань у малюків не тільки формуються основні навички, а й налагоджується більш тісний емоційний контакт зі своїми батьками.

Роль батьків у розвитку мовлення дітей.

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаю, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: « Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

29.12.2022

https://veronikakryvonos272.blogspot.com/2022/12/30122022.html

30.11.2022

"Зупинимо насилля разом"

https://docs.google.com/presentation/d/1UiSpO-7tBkpQoR6esI4aBw-9HUPiEvTXdMvCePpqeLc/edit#slide=id.p

29.11.2022

Анкета для батьків

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf5UZf2GPjIYmOz8yExEWmGWZIvLfeuCNaFwWPtGtFtMDe3hQ/viewform?usp=sf_link

28.11.2022

25.11.2022

День пам'яті жертв голодомору (26 листопада)

Тиждень безпеки дорожнього руху

(14.11.2022 - 20.11.2022)

17.11.2022

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ УРОК З БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

https://youtu.be/U2BKjzjmSg8

16.11.2022

14.11.2022

Корисні посилання на сайти та завдання:

рубрика "Сучасне дошкілля під крилами захисту" wym-1660473551781

платформа розвитку дошкільнят «НУМО» wym-1660473672541

поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію 

Практичний психолог рекомендує        wym-1660473770262

поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях» wym-1660473859949

інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України» wym-1660473904436

хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання wym-1660474056705

ПОРАДИ   БАТЬКАМ

•  Не поспішайте задовольняти бажання дитини.

•  Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу.

• Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.

• Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими, не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте не підганяйте.

• Не нав’язуйте дитині своєї волі, краще аргументовано доведіть, що так буде краще.

• Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислитися над тим, що вона хоче робити або що робить.

• Спонукайте дитину пізнавати довкілля.

• Створіть навколо маляти безпечні умови його перебування та пізнання.

• Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.

• Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, продумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.

• З найменшого віку привчайте шанувати й любити своїх батьків, бабусь й дідусів, братиків т сестричок; не допускайте їх самоствердження за рахунок інших.

• Поважайте свою дитину не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та неумілості, фізичними покараннями.

• Пам’ятайте: прикладом для дитини є її батьки.

Безпека дітей

          З перших самостійних кроків свого життя дитина пізнає навколишній світ. У ньому багато цікавого і незнайомого. дитина підростає і може потрапити у будь - яку небезпеку. Вона, на жаль, підстерігає дітей і дорослих майже на кожному кроці. Пустощі із сірниками і запальничками, використання вибухонебезпечних предметів, необережність на дорозі і в лісі, необачність на воді - жертвами їх щорічно стають тисячі людей.                        

           Щоб зберети себе , необхідно бути завжди психологічно  підготовленим.                         Треба вивчити прості, але дуже важливі правила безпеки.                            

-не роби те, що тобі не дозволяють і що може завдати шкоди;                                        

-вмій казати " ні" і тримайся на відстані від того, що змушує тебе почуватися погано;

-уникай місць, у яких мало світла і мало людей;                                        

-не розмовляй зі сторонніми людьми, не приймай від них подарунків, не сідай з ними в машину, не гуляй з ними і не ходи до них у гості;                                    

-не відчиняй двері нікому, окрім своїх близьких, завжди зачиняй свій дім;                    

- вивчи свою домашню адресу та номер телефону батьків.  

Рекомендації для батьків вихованців

 

1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями.

5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.

6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти», ЮНІСЕФ.

Тиждень безпеки (26.09.2022 - 30.09.2022)

Консультація для батьків "Природа навколо нас" (26.09.2022)

https://www.youtube.com/watch?v=dDpVk2QJ-xY

https://www.youtube.com/watch?v=qu6UR5MfnX8

Консультація для батьків «Правила дорожнього руху» (27.09.2022)

https://www.youtube.com/watch?v=ZK42k8otbYY

Консультація для батьків «Особиста безпека дітей. Побутовий травматизм» (28.09.2022)

https://www.youtube.com/watch?v=cE2jvBAQ9EI 22.09.2022; 29.09.2022

Консультація для батьків «Безпека дитини під час воєнного стану» (29.09.2022)

Батьківські збори відбулися 23.09.2022 о 16.15

Консультація для батьків «Як підготувати малюка до дитячого садка»

         Про те, що до школи дитину треба готувати, знають усі. А от про те, що і до вступу в дошкільний навчальний заклад малюка треба теж готувати, багато хто з батьків не здогадується. В інших випадках це питання починає хвилювати батьків занадто пізно – коли вони безпосередньо вже з тикаються з труднощами звикання (адаптації) дитини до нових умов, або коли до першого відвідання дитячого садка залишається всього кілька днів. Між тим, якщо малюка не готувати заздалегідь до цієї важливої в його житті події, це може призвести до неприємних і навіть тяжких наслідків. Науковці доводять, що вступ малюка до дитячого садка в усіх випадках супроводжується для нього психологічними труднощами, адже він має пристосуватися до нових умов (адаптуватися), виробити нові для себе форми поведінки. Дитина вперше залишається без рідних, тому в неї настає стан страху, відбувається психічне перенапруження, що призводить до змін в роботі різних систем організму. В цей час більшість дітей перебуває у стані стресу. Як результат – вони слабнуть, у них знижується опірність до мікробної та вірусної флори, вони починають хворіти. Отже, ствердження частини мам: «Віддала дитину до дитячого садка і вона почала хворіти!» – є наслідком не поганого догляду з боку персоналу дошкільної установи, а в більшості випадків - наслідком відсутності належної підготовки самого малюка до вступу в дитячий садок. Так що ж то є – адаптація до дитячого садка

• Чому одні діти звикають до нових умов швидко і легко, а інші – довго і важко?

•  Як саме потрібно готувати дитину до вступу в дитячий садок?

• Що слід робити вдома, щоб малюк не хворів після перших днів відвідування дошкільного навчального закладу?

• Чому не можна залишати його на цілий день у перші дні відвідування групи?

•  Чому частина дітей починає хворіти одразу ж після вступу в дитячий садок?

Відповіді на ці та інші запитання, гадаємо, зацікавлять багатьох батьків, які виховують маленьких дітей.
Фахівці розрізнюють три види адаптації у дитини:

1. Адаптація легкого ступеню (триває до 1 місяця)– прояв тимчасового негативного емоційного стану. В цей час дитина погано спить, у неї знижується апетит, вона неохоче вступає в контакт з дітьми. У малюка може з’явитися нежить. Протягом першого місяця після вступу дитини в дитячий садок усі ці прояви зникають.

2. Адаптація середнього ступеню (тривалість від 1 до 2 місяців) – нормалізація емоційного стану дитини триває більше місяця. Як правило, після вступу в дитячий садок дитина хворіє на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без ускладнень.

3.Адаптація важкого ступеню - характеризується дуже тривалим перебігом (до 6 місяців і більше). В цьому випадку дитина переносить повторні захворювання, що часто мають ускладнення. У неї можуть спостерігатися стійкі порушення поведінки (наприклад, спить тільки сидячи, ховається під ліжко, у шафу для одягу, намагається втекти, відмовляється від прогулянок тощо). Бувають випадки, коли такі діти відмовляються їсти в дитячому садку – іноді протягом 6-8 місяців! Цей вид адаптації негативно впливає на розвиток малюка і стан його здоров’я. Тому, щоб не допустити важкої адаптації, важливим завданням батьків є якісна підготовка власної дитини до в ступу в дитячий садок.

Зміцнювати здоров’я і привчати малюка до режиму дня необхідно з перших днів його життя. Ні в якому разі не можна перегрівати дитину! Візьміть собі за правило щоденні прогулянки з дитиною - двічі на день (після сніданку та полуденку) за умови будь-якої погоди. Виключення становлять проливний дощ, сильний і поривчастий вітер та занадто низька для дитини температура повітря (нижче –150С). Рухливі ігри, фізичні вправи, свіже повітря – все це сприятиме зміцненню здоров’я дитини, попередить простудні захворювання, знизить вірогідність їх виникнення під час адаптаційного періоду. Дуже важливо привчати малюка до різноманітного харчування (молочні, овочеві, м’ясні страви). Адже в дитячому садку, наприклад, обід складається з кількох страв. До того ж меню щодня змінюється. Радимо мамам заздалегідь ознайомитися з меню дитячого садка і готувати схожі страви вдома. Якщо дитину годували перетертими стравами, слід поступово підготувати її до вживання твердої їжі. Лише за цих умов ваш малюк легше реагуватиме на зміни в харчуванні, коли почне відвідувати дошкільний заклад. Необхідно навчити дитину їсти самостійно (з 1,5 року), пити з чашки, мити руки, користуватися горщиком, самостійно гратися іграшкою. Якщо малюк вдома зазвичай засинає за умови колисання і з соскою, до вступу в дитячий садок від цього його треба поступово відучити. Все, про що йшлося вище – надзвичайно важливо, однак не найголовніше у підготовці дитини до вступу в дошкільний заклад. Наукові дослідження останніх років доводять найсуттєвішу важливість ще одного фактора – розвитку в дитини потреби у спілкуванні з іншими дорослими та дітьми, а також цілеспрямоване формування у неї навичок спілкування. Деякі батьки часто обмежують коло спілкування власного малюка лише родичами. Такі мами і тата не звертають увагу дитини на інших людей або формують негативне ставлення до них: «Бачиш, оцей дядя зараз забере тебе!», «Не плач, а то зараз віддам тебе оцій тьоті!», тощо. Відсутність досвіду спілкування з іншими людьми, негативна оцінка часто призводять до небажання і невміння дитини встановлювати контакт з ними. Обмеження спілкування вузьким колом рідних негативно впливає на дитину при вступі в дошкільний навчальний заклад, зумовлює тривале й важке звикання до нього. Батьки мають допомогти дитині якомога швидше подолати страх перед незнайомими дорослими, сприяти розвитку навичок спілкування з іншими дітьми. Для цього слід звертати увагу малюка до дій та поведінки інших людей, спонукати до встановлення контактів з ними: «Покажи тьоті(дяді) іграшку», «Дай погратися дівчинці лялькою» та ін.. Обов’язково похваліть дитину після цього. Якщо син чи донька у перші хвилини контакту знічується і ще більше притискується до мами чи тата, не наполягайте. Треба дати малюкові можливість освоїтися, роздивитися незнайомця, а потім знову спробувати знайти причину для спілкування. Необхідно навчити дитину, як звернутися до іншого хлопчика чи дівчинки, як поділитися іграшкою, як пожаліти того, хто плаче. Корисно запрошувати до себе на гостину інших дітей з мамами (татами), адже правила людських взаємин засвоюються набагато складніше й триваліше, ніж побутові правила. Діти, що звикли до спілкування з широким колом дорослих і дітей, потім легко вступають у контакт з вихователем дитячого садка, період адаптації у них проходить легше. До дня першого відвідування дитиною дитячого садка батькам бажано зустрітися з вихователями групи, розповісти їм про всі звички, смаки і особливості поведінки малюка, про всі його уміння і досвід спілкування. Слід зауважити, що протягом місяця перед вступом в дошкільний заклад дитині забороняється робити будь-які щеплення, а в дошкільному закладі чергове профілактичне щеплення вперше дозволено робити лише після закінчення адаптаційного періоду (але не раніше, ніж через місяць після вступу дитини в дитячий садок). Після оформлення медичних документів, бесід з вихователями ви нарешті приводите свого малюка в групу. В перші дні перебування у незнайомих умовах навіть кілька годин для нього є досить значним психічним навантаженням. Тому протягом першого тижня доцільно залишати дитину в групі лише протягом 1-3 години. Після цього дитину ще кілька днів залишають в дитячому садку лише до обіду. Якщо малюк плаче вранці під час розлучення з батьками, не впадайте у відчай – коли ви підете, вихователь зуміє утішити і забавити його, а невдовзі все увійде в належний ритм. Цікаві заняття, іграшки, можливість гратися з іншими дітьми згодом зацікавлюють дитину і вона звикає до дитячого садка.

Шановні мами й тата! Готуйте дітей до вступу в дитячий садок правильно і заздалегідь – цим ви полегшите процес звикання своєї дитини до нових умов життя поза домівкою, збережете її здоров’я і свої нерви.

 Консультація для батьків «Як полегшити перебування дитини у дитячому садку»

1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

4. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мам звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

​